43 види на Велебіті й у Динаридах — кожен показаний у тій точці свого року, до якої дійшов сьогодні.
Таблиця кожного виду написана для далматинського узбережжя. Інші регіони програють ту саму таблицю з фіксованим зсувом — 10 днів для Кварнеру, 14 для Славонії, 24 для Велебіту, 32 для Тухлі, — бо висота й широта затримують весну приблизно настільки. Інструмент лишається грубим: і вид, що спізнюється на п’ять днів, і той, що на місяць, отримують той самий середній зсув. Кілька видів — гадюка звичайна, ящірка живородна, олень, чорний лелека — узагалі не сягають узбережжя, тож їхня базова таблиця перерахована з того регіону, де вони справді живуть.
Зсув підігнаний під весну і другу половину року веде не в той бік: у холоднішому місці сплячка й відліт настають раніше, ніж на узбережжі, а не пізніше. Одне число на регіон цього сказати не може, тож там, де похибка перевищила приблизно місяць, регіон подає власні дати — вони беруться як записані, без зсуву згори. Тут цього не потребує жоден вид — так близько до базової таблиці зсув досить чесний.
Періоди розмноження зібрані з опублікованої хорватської та ширшої середземноморської польової літератури й атласів, округлені до найближчих корисних двох тижнів. Це типовий рік, а не цей рік: теплий лютий зсуває пів цієї сторінки вперед, і сторінка про це не знатиме.
Тут нічого не спостережено. Це календар, а не побачене — він каже, що зазвичай відбувається, а не що відбувається у вашій долині. Друга кладка, загибла кладка й пізня заміна випадають із таблиці, яка дає видові одну фазу за раз.
Більшість цих видів під охороною. Гнізда, нори й сховища теж під охороною — навіть порожні. Дивитися здалеку можна завжди; підійти до гнізда в ті тижні, які ця сторінка позначає «на яйцях» чи «вигодовує малих», — найнадійніший спосіб зробити так, щоб кладка загинула.